ЗАВОШИ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. Який завошивів, має багато вошей. Огрядний лісовик мовчки брав качки.. від свого дачника й ішов патрати худющу, завошивлену дичину (Стельмах, II, 1962, 277); —А тут якраз прибігли у село оці німці, що.. втікають десь чи не від Дона степами. Голодні, значиться, немиті, завошивлені (Козл., Щури.., 1956, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 61.