ЗАВІБРУВА́ТИ, у́є, док. Почати вібрувати. Будівлі в місті аж трусонуло, завібрували й забриніли шибки — здавалось, затрусилася сама земля… То гримнув залп важких гармат (Смолич, V, 1959, 793); Звук на октаву знизився, боляче завібрували барабанні перетинки (Кол., Терен.., 1959, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 50.