ЗАВІ́ДУВАЧКА, и, ж., чого, розм. Жін. до заві́дувач. Завідувачка ясел.. та практикантка показали нам їдальню (Десняк, II, 1955, 469); Завідувачка книжковим кіоском Ліза доповіла підполковникові, що курсанти розкупили в неї всі книжки Леніна (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 50.