ЗАВІ́ЗНИЙ, а, е, розм.
1. Дуже зайнятий, завантажений. Чи ви завізні? Може б мені чоботи пошили? (Сл. Гр.).
2. Прикм. до заві́з 2.
ЗАВІЗНИ́Й, а́, е́. Завезений, привезений звідки-небудь; протилежне місцевий. Насіння багаторічних бобових трав, вирощене на місці, дає більші врожаї, ніж завізне (Колг. Укр., 6, 1961, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 51.