ЗАВІ́СИТИСЯ, і́шуся, і́сишся, док., діал. Повіситися. [Прочанин:] Згадав я: хтось казав, що Юда-зрадник завісився (Л. Укр., III, 1952, 129); — А де ж Петро? Він такий запеклий, одчайдушний. Він міг наробити собі біди! Міг завіситись… утопитись .. (Юхвід, Оля, 1959, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 52.