ЗАВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заві́сити. Крізь маленькі, завішені хустками вікна безуспішно намагався вдертись до хати променистий жар літнього дня (Гавр., Вибр., 1949, 150); Завішений простирадлом мольберт був схожий на театральний привид (Ільч., Серце жде, 1939, 21); На паркані завішена була на двох мотузках дошка (Фр., V, 1951, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 52.