ЗАВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заві́яти 3. Завіяна вітром пилюка осідала йому на папір, скрипіла на зубах (Гончар, Південь, 1951, 106); Під парканом осли корчі, будяки.. Все те тепер було сухе, ..завіяне снігом (Фр„ IV, 1950, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 53.