ЗАГА́ВКАТИ, аю, аєш, док. Почати гавкати. Аж ось на вулиці загавкали собаки (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Десь у лункій млі загавкала тривожно лисиця (Тют., Вир, 1964, 526); Загавкав пес, і всі повернули голови до хвіртки (Іщук, Вербівчани, 1961, 15); * Образно. Терниця замовкла на хвилину та й знов загавкала на ввесь садок (Н.-Лев., II, 1956, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 65.