ЗАГА́ЙНИЙ, а, е.
1. Який повільно, уповільнено робить що-небудь; неквапливий (про людину). Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи гайний у рухах, сміявся на повен.. рот (Вол., Місячне ібло, 1961,175).
2. На виконання якого витрачається багато часу; копіткий, забарний (про роботу, справу і т. ін.). В’язали [горох] в снопи, скиртували і молотили. Загайна й дуже трудомістка робота! (Рад. Укр., 16. VI 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 67.