ЗАГАЛЬНОВИ́ЗНАНИЙ, а, е. Який дістав визнання всіх. Комуністична партія стала загальновизнаним вождем, вихователем і керівником народу (Рад. Укр., 25.Х 1957, 1); Слухалися його [вантажника Григорія] беззаперечно: видно було, що він і справді начальник, у кожному разі — загальновизнаний авторитет (Смолич, V, 1959, 33); Успіхи мічурінської біології загальновизнані, вони відомі кожному працівникові сільського господарства (Наука.., 12, 1963, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 68.