ЗАГА́РБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зага́рбати. В місті, загарбаному інтервентами, ..провокатор і шпиг стояли скрізь за спиною (Смолич, V, 1959, 462); Ліса [лісу], загарбаного боярином, стерегли і громадські, і боярські лісничі, між котрими не раз приходило до сварки і бійки (Фр., VI, 1951, 42); // зага́рбано, безос. присудк. сл. [Русалка Польова:] Уже ж мене пошарпано, всі квітоньки загарбано, всі квітоньки-зірниченьки геть вирвано з пшениченьки (Л. Укр., III, 1952, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 71.