ЗАГА́ШЕНИЙ, а, е. Діспр. пас. мин. ч. до загаси́ти; // зага́шено, безос. присудк. сл. Каганця сліпого Загашено, щоб часом не підглянув Сусід Гаврило (Рильський, Мости, 1948, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 74.