ЗАГЛИ́БИНА, и, ж. Будь-яка ямка, виїмка на якій-небудь поверхні. Вгорі, під самою стелею, виднілися малі віконця в заглибинах товстого муру (Ірчан, II, 1958, 46); Комаха [пильщик] випилює в рослині заглибину для відкладання яйця (Захист рослин.., 1952, 19); Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (Донч., V, 1957, 194); // Улоговина, котлован, западина. Пройшовши заглибину між двома горбами, розвідники почали підійматись на одну із зрізаних пірамід (Трубл., Лахтак, 1953, 170); Стави запроектовані по дну балок, природних заглибин а тим, щоб основні водозбірні площі були охоплені системою ставів (Колг. Укр., 4, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 78.