ЗАГЛУША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАГЛУ́ШУВАТИСЯ, уся, уєшся, недок.
1. Робитися нечутним або тихшим, важко сприйматися на слух. [Кембль:] Се ти неначе коверзуєш… [Дженні:] Ні!.. (Знов затуляється фартухом і через те її слова заглушаються) (Л. Укр., III, 1952, 72).
2. Пас. до заглуша́ти і заглу́шувати. — Соломіє… Соломіє.., — стогнав хворий, та стогін його заглушався шумом плавнів (Коцюб., І, 1955, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 79.