ЗАГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. Дієпр. час. мин. ч. до загнузда́ти. Загнузданий Хмельницького рукою, по бруку дзвонить копитами кінь (Сос., Солов. далі, 1957, 81); Десь позаду чувся шум океанських хвиль, нагадуючи про грізну силу не загнузданої людиною стихії (Ле, Клен. лист, 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 81.