ЗАГНІ́ВАНИЙ, а, е, діал. Розгніваний. Мала Целінка морщила брівки, ламала губки і з загніваним личком кричала (Фр., II, 1950, 321); Хома Гаврило удав загніваного (Ков., Тв., 1958, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 81.