ЗАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, нєдок., ЗАГНІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех.
1. Пекти вироби із тіста так, щоб утворилася світло-коричнева кірка; зарум’янювати. До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай (Сл. Гр.); * Образно. Розсипле [сонце] над хуторами рубіни, ..загнітить лободу і кожний лист на осокорах і — попливе, радіючи, в голубому проваллі… (Мик., II, 1957, 11).
2. діал. Пригнічувати. В житті я ніколи небув настільки незалежним, щоб мене, коли вже не загнічувала, то хоч не «мулила» чия-небудь натура (Л. Укр., III, 1952, 686).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 81.