ЗАГОЛО́МШИТИ, шу, шиш, док., діал. Приголомшити. [Відьма:] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило. Мозок геть заголомшило!.. (Кроп., IV, 1959, 128); // Заспокоїти, затамувати. — Я рвалася до роботи, аби заголомшити в собі той біль, що мені під серце підступав (Март., Тв., 1954, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 83.