ЗАГОРО́ДЖУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. бути перешкодою для чого-небудь. Загороджувальні канавки.. мають сторчову стінку тільки з боку ділянки, що захищається (Захист рослин.., 1952, 152); Вдарила зенітна артилерія, поставивши густий загороджувальний вогонь на підступах до міста (Кучер, Чорноморці, 1956, 30); У ті часи [в революцію] спекулянтським геройством було проскочити в місто на торг з парою пудів хліба.. крізь загороджувальні загони і засідки міліції (Стельмах, II, 1962, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 85.