ЗАГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти. Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану, одержану в бою з партизанами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126); Хіба я можу чародійським словом загоїти всі рани, спинити всю кров, згасити всі пожежі?.. (Фр., II, 1950, 63); * Образно. Радянська возз’ єднана Україна відбудовується, загоює страшні рани, фашистами заподіяні (Вишня, 1, 1956, 293); — Випий трошки сього зілля — Все лихо загоїть (Шевч., І, 1951, 52); — Ватю, серце, не говори так! І рани гояться, і серце можна загоїти!.. — втішала мати (Н.-Лев., IV, 1956, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 90.