ЗА́ГРА́ВНИЙ, а, е. Стос. до заграви. Інколи в просвітах між деревами мигтіли клапті червоного загравного неба (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 175); Сонце вже пірнуло десь у снігових заметах, лишивши по собі, як спогад, широке загравне панно (Кир., Вибр., 1960, 413); В загравну, темну, люту ніч Жалем зітхають трави (Мал., Звенигора, 1959, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 92.