ЗАГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. загугня́влять; док., розм. Почати гугнявити. Варивон змовницьки підморгнув Дмитрові волохатою бровою і низько, точнісінько, як їхній дячок, загугнявив: — Господу помо-о-о-лимся! (Стельмах, II, 1962, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 98.