ЗАДАВА́КУВАТІСТЬ, тості, ж., зневажл. Властивість за знач. задава́куватий. Його побоювання підсилювала задавакуватість машиніста з екскаватора (Коцюба, Нові береги, 1959, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 101.