ЗАДА́ЧА, і, ж.
1. Питання (перев. математичного характеру), яке розв’язується шляхом обчислень за визначеною умовою. Вчителька Галина Борисівна викликала учнів до дошки, і вони розв’язували задачі (Донч., VI, 1957, 124); Крім виконання математичних задач, на електронних обчислювальних машинах можна розв’язувати ряд логічних задач (Наука.., 7, 1956, 6).
2. розм., рідко. Доручення, завдання. — Задача наша бойова зараз така — розшукати партизанів (Головко, І, 1957, 365); Однією з важливих задач, що стоять перед сучасною медициною, є профілактика захворювань і продовження життя людини (Знання.., 2, 1968, 8); // Справа, труд. — Передаю йому на щастя,— Мічурін показав Карташову на Синицина, — свою задачу (Довж., І, 1958, 477).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 103.