ЗАДЗИЖЧА́ТИ, чи́ть, док.
1. Почати дзижчати. Кетяг бджіл впав у вулик і разом здорово задзижчав, неначе хто вдарив по цимбалах (Н.-Лев., IV, 1956, 196); Десь раптом муха задзижчить. Зашкрябає десь миша (Воскр., Поезії, 1951,66); // Почати утворювати звуки, схожі на дзижчання комах. Вибух грюкав — за вибухом. Густо задзижчали кулі в повітрі (Гончар, III. 1959, 326).
2. Утворити звуки дзижчання; продзижчати. Автоматники стрекочуть, і коло мене одна куля задзижчала (їв., Опов.., 1949, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 107.