ЗАДИ́РКУВАТИЙ, а, е. Те саме, що задери́куватий. Микита такий задиркуватий і вічно в’язне, і дратує Настусю (Коп., Подарунок, 1956, 44); Хто його зна, куди далі потягне Нерчин з своїм задиркуватим характером? (Рибак, Час.., 1960, 441); Збори були гарячі, задиркуваті, веселі (Стельмах, На.. землі, 1949, 540).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 110.