ЗАДНЬОЯЗИКО́ВИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється піднесенням задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння. Серед задньоязикових приголосні [г], [к] — звуки більш передні, а [х] — більш задній (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 112.