ЗА́ДНІЙ, я, є.
1. Який рухається, перебуває, міститься і т. ін. позаду, ззаду; протилежне передній. Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся (Н.-Лев., II, 1956, 276); Петро сидить із Тонею на заднім сидінні тачанки, Марина — на передку, поряд з кучером (Головко, І, 1957, 466); Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (Коцюб., II, 1955, 225); Задні ряди; Задні двори; // у знач. ім. за́дній, нього, ч.; за́дня, ньої, ж. Людина, яка рухається, стоїть і т. ін. позаду кого-, чого-небудь. Андрій, звернувши на стежку до хати, доганяв заднього, починає йти поруч з ним (Ю. Янов., IV, 1959, 11); Запорожці палили, не зводячи духу. Задні заряджали рушниці переднім (Довж., І, 1958, 259).
∆ За́дній прохі́д, анат. — отвір прямої кишки.
◊ Без за́дніх ніг див. нога́; За́дня ду́мка — прихований задум, намір. — А чому ви про це запитали? — все ще насторожувався й підозрівав якусь задню думку Білозуб (Собко, Біле полум’я, 1952, 126); За́дній план див. план; На за́дніх ла́пках стоя́ти (ходи́ти і т. ін.) див. ла́пка; Огляда́тися (позира́ти і т. ін.) на за́дні коле́са див. ко́лесо; Па́сти за́дніх див. па́сти.
2. Обернений назад; зворотний (про напрям руху). Наближаючись до закруглення, водій повинен зменшити швидкість руху [автомобіля].. На поворотах не можна обганяти, стояти, а також рухатись заднім ходом (Автомоб., 1957, 278).
◊ Дава́ти (да́ти) за́дній хід: а) рухатися у зворотному напрямі. Буксир бадьоро погукував, підходячи до пароплава, хвацько повернув і, давши задній хід, наблизився кормою до корми (Ю. Янов., II, 1954, 94); б) (жарт.) несподівано зникати, тікати куди-небудь. Яким Іванович.. раптом як крізь землю провалився. — Мабуть, дав задній хід наш доповідач, — жартував Турган (Збан., Сеспель, 1961, 82); в) змінювати свої думки, переконання і т. ін.; За́днім умо́м (ро́зумом) жи́ти — діяти непередбачливо, правильно оцінюючії свої вчинки лише після того, як вони здійснені. — І отак я все життя — заднім умом живу. Ну, чого я з дому поїхала?! І куди мене лиха година несе! (Головко, І, 1957, 459); За́днім число́м — через деякий час після події; з запізненням. — Тоді, коли треба було висловлюватись, — вам чомусь заціпило, а тепер ви починаєте заднім числом мені нашіптувати? (Кол., На фронті.., 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 112.