ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗАДОВОЛЬНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., чим і без додатка.
1. Відчувати задоволення, бути вдоволеним чим-небудь. Павло множив достаток братової сім’ї, а сам задовольнявся малим (Томч., Жменяки, 1964, 42); [Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? І усе е, благодарить бога, а ще мало! Щоб то задовольниться (К.-Карий, І, 1960, 38); Завадка задовольнився тим, що подивився на Ольгу з такої безпосередньої близькості, як ніколи досі (Вільде, Сестри.., 1958, 514).
2. тільки недок. Пас. до задовольня́ти 1, 2. Потреби людей [при комунізмі] задовольнятимуться за рахунок суспільних фондів. Предмети особистого вжитку перебуватимуть в повному володінні і розпорядженні кожного члена суспільства (Програма КПРС, 1961, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 113.