ЗА́ДОМ, присл. Задньою частиною, спиною; протилежне передом. Карпо, як щука, кидався від його і плавав, показував, як треба пливти. Івась, узявшись за землю руками, ліз задом як рак і страшно бризкав ногами (Мирний, І, 1954, 249); — Я вже більше не буду, — заговорив [Сафат].. та й задом висунувся з хати (Март., Тв., 1954, 134).
За́дом напере́д — задньою стороною, частиною вперед. Шапка, перекручена задом наперед, була аж на потилиці [Йоньки] (Тют., Вир, 1964, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 114.