ЗАДРІ́МАНИЙ, а, е. Який перебуває в стані дрімоти; заспаний. Крізь шибу на вулицю виглянула повнолиця, пухка, задрімана жінка (Чендей, Вітер.., 1958, 275); * Образно. По верхів’ях лісових дерев ходив якийсь таємний шепіт, мов зітхання або мов сонне лепетання [лепетання] задріманих на сонячній спеці дерев (Фр., І, 1955, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 115.