ЗАДУДНІ́ТИ, ни́ть, док. Почати дудніти. Б’є барабан; задудніла труба; Гучно співає весела юрба (Крим., Вибр., 1965, 135); Ще пусто на дорозі, нема нікого. Та ось задудніла земля і показалась кавалькада (Коцюб., І, 1955, 286); Біля самого лісу злобно загаркавив, задуднів кулемет (Стельмах, II, 1962, 170); // безос. Ой, впала я, впала, стукнулась до поду, Що аж задудніло згори аж до споду (Фр., XIII, 1954, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 116.