ЗА́ЖИВО, присл. При житті, живими, [2-га дівчина:] Та бог з тобою, Мар’яно, що се ти заживо начала себе оплакувать? Одумайся! (Вас., III, 1960, 14); Вони [герої] були серед солдатів, які не хотіли більше гнити заживо в окопах (Цюпа, Україна.., 1960, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 123.