ЗА́ЙНЯТІСТЬ, тості, ж.
1. Стан людини, яка постійно зайнята якою-небудь роботою, справою. На відміну від капіталізму планова соціалістична система господарства поєднує прискорення технічного прогресу з цілковитою зайнятістю всього працездатного населення (Програма КПРС, 1961, 58).
2. Стан людини, яка не має вільного часу. Тільки-но Потопальський, пославшись на свою надзвичайну зайнятість, вийшов з кабінету, за ним рушив і Покришень (Збан., Сеспель, 1961, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 135.