ЗАЙЧЕНЯ́ТКО, а, е. Пестл. до зайченя́. А онде, відбившись від неньки, Притиснувши вуха до спинки, Сидить зайченятко маленьке (Мур., Піонер. слово, 1951, 39); * У порівн. — Вам засвітити? — зіскакує [донька] на холодну долівку, зайченятком котиться до припічка, вигрібає коцюбою жар і починає видувати вогонь (Стельмах, І, 1962, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 136.