ЗАКАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех. Каламутячи, зробити каламутним, непрозорим. * Образно. Очевидна річ, що такі вісті мусили відразу закаламутити його чисту радість (Фр., VI, 1951, 77).
◊ Не закаламу́тити води́ кому — не зробити кому-небудь чогось прикрого, поганого. — Мій батько недовго пожиє [поживе], а хоч і пожив, то ви бачили самі, що він нікому води не закаламутить (Фр., III, 1950, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 137.