ЗАКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКА́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Покривати або забруднювати що-небудь якимись краплями. Закусивши салом, присунулись гості до миски й почали носити страву з миски до рота, підкладаючи під ложку хліб, щоб не закапати скатірки (Коцюб., І, 1955, 44); // Вливати, вводити ліки краплями. Закапувати очі.
2. тільки док., неперех. Почати капати. Тихо закапав холодний і пронизливий дощ (Панч, II, 1956, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 139.