ЗАКВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. заква́пляться док. Почати квапитися. — Вибачте, але я не маю часу. Мушу негайно йти, — заквапився Сидорчук (Д. Бедзик Полки.., 1959, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 140.