ЗАКВІТА́ТИ, ає, недок., ЗАКВІ́ТНУТИ, не; мин. ч. закві́тнув, закві́тла, ло; док. Починати квітнути, розквітати, покриватися квітами. Цвіт жоржини — України цвіт, Заквітає на порі дожинку (Брат., Пора.., 1960, 19); І заквітне ваше поле І зазеленіє, — Знов його весна прекрасна Квіточками вкриє (Л. Укр., І, 1951, 60); Хороша пора починається. Швидко все засміється, зазеленіє, заквітне (Речм., Весн. грози, 1961, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 141.