ЗА́КИ, спол., діал. Поки. А він мене за руку, — пригорнув і поцілував. Заки я схаменулась, його вже й немає (Вовчок, І, 1955, 127); Заки Аркадій вирішував, паламар підтюпцем перший вбіг на подвір’я (Вільде, Сестри.., 1958, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 141.