ЗА́КЛИК, у, ч.
1. Прохання, запрошення прийти, приїхати, з’явитися куди-небудь. Ти [весна] все не йдеш, і заклик наш даремний. Хоть час давно настав твого приходу (Сам., І, 1958, 117); Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (Ле, Наливайко, 1957, 48); [Шалімов:] Це вона, Любуша. Вона їде до мене… бо вона почула мій заклик, бо вона мене любить… (Коч., II, 1956, 59); // Звук, вигук, що кличе, закликає. Раптом хтось.. помітив відсутність молодої пари. Почались розшуки по кімнатах, заклики, одним словом, відразу зчинилась велика метушня (Вільде, Сестри.., 1958, 583); Навкруги суцільне ревище, стогін, передсмертні крики і невщухаючі заклики: «Вперед!» (Гончар, II, 1959, 436); Мов солдат, який чує заклик сурми, Андрій покірно побрів до берега (Дмит., Наречена, 1959, 190); * Образно. // все було мені потрібно: кав’ярні, пляжі, і причали, Красунь незнаних сміх принадний, Очей вологих заклик звабний (Мур., Осінні сурми, 1964, 28).
2. без додатка і до чого. Звертання до певної групи людей, у якому в стислій формі висловлено провідну ідею часу, політичну вимогу, завдання; відозва, гасло. Заклик: «Геть самодержавство!» пролунав по всій Росії (Ленін, 7, 1949, 173); Полум’яні слова бойових закликів Центрального Комітету Комуністичної партії завжди відбивають найбільш характерне для кожного етапу комуністичного будівництва (Рад. Укр., 1.ХІ 1960, 1); Є щось напрочуд мужнє, героїчне і величне в масовому пориві комсомольців та комсомолок, які йдуть за закликом партії на новий трудовий подвиг (Довж., III, 1960, 72); // Прохання, вимога розгорнути яку-небудь діяльність, певним чином поводити себе. — Ось і тепер — весь я, як говорив уже тобі, захопився недавнім закликом передових наших виробничників працювати без дотації (Крот., Сини.., 1948, 11); Як там не є, а заклик до ввічливості, написаний її [Ліни] рукою, висить на цьому.. місці (Гончар, Тронка, 1963, 268).
3. рідко. Те саме, що ви́клик 2. Голос Уляни зміцнів. За якусь мить він ніби постарішав на декілька років. В ньому пролунав відвертий уже заклик (Довж., І, 1958, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 147.