ЗАКЛИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закли́кати. І тихо б розійшовся люд робочий, Якби… на натовп не наскочив Поліції загін, закликаний завчасно (Еллан, I, 1958, 293); Мати з жахом дивилася на заснуле маля, їй приверзлося, що не пізнає його личка, що це не немовля вже, а принаймні дорослий солдат, закликаний до армії, безконечно далекий від материної ласки, навіть із вусами… (Ю. Янов., II, 1954, 113); // закли́кано, безос. присудк. сл. З першого дня [війни] його закликано, як і всіх, кому належало, до армії (Збан., Єдина, 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 148.