ЗАКЛІ́ПАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка. Почати кліпати. Всі повернули до Панаса обличчя, а чужий раптом замовк, поклав руки на стіл і закліпав очима (Коцюб., II, 1955, 44); Командир запаленими очима здивовано глянув на Охріма, закліпав повіками, не розуміючи, чого від нього хоче старий матрос (Кучер, Чорноморці, 1956, 133); Обличчя Дмитра Івановича витягнулося, очі неспокійно закліпали (Руд., Остання шабля, 1959, 122); * Образно. Слідом за його гранатою ще три наших громом розкотилися по місту. І, мов луна, на сусідніх вулицях прогриміли такі ж вибухи. Сонне місто здивовано закліпало вогниками у вікнах (Панч, Іду, 1946, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 149.