ЗАКО́ВУВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зако́вувати.
2. спец. Ушкодження копита коня під час кування (див. кува́ння1).
3. спец. Різні дефекти кування (див. кува́ння2). Дефекти металів, оброблених тиском, слід показати учням на деталях (заковування, тріщини, надмірна окалина, перекоси тощо) (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 152.