ЗАКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до колі́ти. Як руки на снігу В мене заколіють. Хухне теплая душа — І руки тепліють (Рудан., Тв., 1956, 135); — Мати як припала до його [пана] ніг — та так і заколіла (Мирний, III, 1954, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 153.