ЗАКОНСПІРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Законспірувати себе, перейти в підпілля. Тільки на Олю дивиться Мотря уважними, напруженими очима. Повинна знайти в ній свого спільника. Мусять обидві законспіруватись, діяти… і то чим скоріше (Вільде, Винен.., 1959, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 158.