ЗАКОРЕНИ́ТИСЯ, и́ться, док., рідко. Те саме, що вкорени́тися. Загартована розсада ранньої капусти, висаджена у відкритий грунт, якщо вона вже встигла закоренитися, може витримувати короткочасні нічні приморозки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 135); Він [писар] очевидячки і не думав виселитися з села, а.. думав закоренитись в Горобцівці (Н.-Лев., IV, 1956, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 159.