ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОСИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Прикрашати, убирати волосся або головний убір квітами, стрічками і т. ін.; заквітчувати. Він зриває квітку та закосичує нею кресаню (Коцюб., II, 1955, 322); Дівчата закосичили її [Шуру Ясногорську], заквітчали, наче справжню наречену (Гончар, III, 1959, 441); * Образно. Пісня лилася про кралю весну, яка.. закосичувала узгір’я і сповнювала пташиним гомоном ліси, узлісся і переліски (Чендей, Вітер.. 1958, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 160.