ЗАКОСТРИ́ЧЕНИЙ, а, е. Який має в собі багато костриці (про волокно, прядиво і т. ін.). Недомочене волокно [конопель] буде тверде, закостричене (Колг. енц., І, 1956, 356); Коротке закостричене волокно (клоччя) застосовується в будівництві і як обтиральний матеріал для машин і верстатів (Техн. культ., 1956, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 161.