ЗАКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОСИ́ТИ ошу́, о́сиш, док., перех., розм.
1. Те саме, що ско́шувати. — Тоді вільні степи були, — скільки хто закосив, те й твоє (Вишня, І, 1956, 34).
2. тільки док. Почати косити. У Трохименка, коли вуйко закошував нову ручку, зринуло дивне бажання пожартувати з ним (Кос., Новели, 1962, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 162.